Вісник аграрної науки Причорномор'я

Анотація

Процес удосконалення систем землеробства відбиває основні періоди розвитку сільськогосподарської сфери в цілому. Розвиток систем землеробства є невід’ємною частиною промислового виробництва, а також науково-технічного прогресу. Важливим є розповсюдження та впровадження так званих альтернативних систем землеробства, що нівелюють або мінімізують використання агрохімікатів. Рослинні рештки є вагомим джерелом відтворення родючості орних ґрунтів, водночас перетворення мікроорганізмами свіжої органічної речовини в орних ґрунтах ознаменує такі процеси, як виробництво продовольства, парниковий ефект, а також глобальний кругообіг вуглецю. У свою чергу, інтегральним показником, що найбільш чітко та повно відображає характер інтенсивності мінералізації органічної речовини в ґрунті, є емісія вуглекислого газу. Таким чином, метою статті є проведення досліджень протягом вегетаційного періоду за процесами «дихання ґрунту» та кількістю мікрофлори у ґрунті прикореневої зони рослин, що дасть змогу виявити вплив елементів біологізації землеробства на показники біологічної активності чорнозему опідзоленого. За процесами емісії СО₂ та чисельністю головних груп мікрофлори спостерігали впродовж вегетаційного періоду 2020 р. у стаціонарному польовому досліді «Вплив різних рівнів біологізації землеробства на родючість ґрунту». У статті викладено результати проведення спостережень за емісією вуглекислого газу та іншими показниками біологічної активності ґрунту з метою визначення ефективності впровадження елементів біологізації землеробства. Встановлено, що застосування комплексу агрозаходів (обробка ґрунту деструктором стерні, передпосівна обробка насіння біопрепаратом та двократна позакоренева обробка гуміновим препаратом) посилили емісію СО₂ та підвищили чисельність мікрофлори у прикореневій зоні кукурудзи порівняно з контролем. Відмічено достовірний приріст урожаю зерна кукурудзи від застосування комплексу біопрепаратів (до 16 % залежності від варіанту)

Ключові слова: